Ордаш Вікторія, учениця 8 класу Гімназії №6 Шепетівської міської ради Хмельницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Грищук Ольга Вікторівна

Війна. Моя історія

Нам треба жити кожним днем.

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо «потім» може й не настати.

Ліна Костенко

Я не пам’ятаю другий, третій, п’ятий день війни. Але ніколи не забуду перший. ТОЙ день розмалював моє дитинство у сірий колір. ТОГО дня я прокинулась не від лагідного «донечко, час до школи, маленька», а від страшного «почалась війна», що лунало з екрану телевізора.

У ТОЙ день я не пішла до школи, братик до садочка, батьки на роботу. ТОГО дня я вперше подумала, що моєї сім’ї може не стати. Розпач, сльози, страх перед невідомістю… Страх, що з’явився, коли ТОГО дня почула вперше сигнал повітряної тривоги…

Страх, який відчуваю щоразу, коли лунає той пронизливий звук сирени… Ніч у вогкому підвалі… Перелякані очі нашого песика Лакі… Відчуття, що між ТИМ днем і сьогоденням пройшла вічність, а водночас здається, що це було вчора.

Я з нетерпінням чекаю ІНШИЙ день: день, який принесе мир моїй країні, день, коли зможу повернутися до навчання у стіни рідної школи, день, коли всі українські родини знову возз’єднаються.

Слова Ліни Костенко влучають у самісіньке серце й викликають мурахи по тілу:

Горіть сьогоднішнім вогнем, бо «потім» може й не настати.

Впевнена, «потім» обов’язково настане. Але поки чекаю ІНШИЙ день, то живу тут і зараз.

Пишу листи захисникам і захисницям. Проводжу з друзями благодійні концерти. Волонтерю разом із батьками. Щотижня відвідую Алею пам’яті Героїв. Кладу квіти біля портрета дядька Сергія, який віддав задля наближення перемоги найцінніше, що мав, - життя…

А доки не настане мир, я уявлятиму той ІНШИЙ день, мріятиму про нього та наспівуватиму пісню улюбленого гурту «Океан Ельзи»:

Я намалюю той день,

Де літаю і той день,

Де співаю я.

Той день! Той день!

І побачу чайку я в польоті,

Я в небі, не в болоті,

Я в той день, в той день…