67-річний Віктор Топольник загинув у перший день повномасштабної війни. 24 лютого 2022 року він виїхав із Гостомеля в Ірпінь, і більше додому не повернувся. Експертиза встановила – Віктор помер від осколкового ураження голови.
«Зранку 24 лютого Віктор поїхав на роботу. Він працював сторожем на підприємстві, яке шило амуніцію для потреб ЗСУ. Мав працювати добу. Але близько обіду зателефонував і сказав, що буде повертатися додому. Ми думаємо, що він намагався повернутися через Бучу в Гостомель. Після цього зв’язок із ним обірвався», – розповідає Олена Ширяєва, дружина.
Тіло Віктора знайшли на вулиці Вокзальній у Бучі в квітні, після звільнення міста від окупантів.
«Мені його понівечені фото для впізнання надіслали перед Великоднем, 20 квітня. Це було жахливе видовище… Поховали Віктора 28 квітня на кладовищі в Гостомелі, поряд з нашими синами», – розповіла дружина.
Віктор був родом із Кіровоградської області, а дружина Олена – корінна жителька Гостомеля на Київщині. Пара прожила разом 30 років. До пенсії Віктор працював інженером-зоотехніком, а опісля – вирішив не сидіти вдома й влаштувався охоронцем.
«У нас були два сини від попередніх шлюбів, їх не стало вже давно. У мого сина залишилася дочка – наша онука, яку Віктор дуже любив, і ростив як свою рідну. Мій чоловік був мудрою і справедливою людиною. Мав добре серце, завжди готовий був допомогти. Мав третю групу інвалідності, атрофія м’язів, але весь час працював. Він добре знав історію України і був патріотом! Дуже любив читати. Сидить, бувало, біля котла, підкидає дрова у вогонь і читає, читає…», – пригадала Олена.
Під час окупації Гостомеля Олена втратила й свій будинок. Це була батьківська хата. 2 березня, коли жінка ховалася в підвалі будинку від постійних ворожих обстрілів, у дім потрапив снаряд. Він вигорів до цегли. Опісля Олена оселилася в родичів з надіями, що рідний дім вдасться відбудувати.
Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/
.png "Імена")
