Родина пів року жила по сусідству рядом з рідним домом

Я мешкав в Охтирці. Вже у перший день у нас на танках їздили. Все так швидко почалося, що просто жах. Стріляти почали, бахати. Ми поїхали в село за 15 кілометрів. Тікали на машині лісом, бо дорогу знаємо. Були там у селі більше ніж пів року. А потім, як все заспокоїлося, ми повернулися в Охтирку. 

Щоб таких труднощів - не було, просто світла та газу не було, а потім відновили. Ми сиділи також в підвалі, тому що бахало поруч. 

Були приємні моменти, коли привозили щось поїсти, коли гуманітарна допомога була. Приємно, що нас не кинули, не забули про нас.

Все одно буде перемога наша. Звісно, жалко наших хлопців, дівчат, але все одно це закінчиться, і ми будемо святкувати перемогу. Хочу, щоб все відновилося, навіть стало краще. Діти підуть до шкіл, до дитячих садків, будуть бігати по вулицях.