Я добре пам’ятаю перший день війни. Діти вибігли і почали кричати, що почалася війна. Було дуже страшно, як і всім. 

За цей час найважчим для мене стала втрата батька моєї дитини. Точніше, він вважається зниклим безвісти. Ми дуже через це переживали. Хоча разом не жили, але дитина сприйняла це дуже болісно. Мені й досі важко в це повірити. Це сталося на початку війни, і я переживала настільки сильно, що у мене навіть були панічні атаки.

Були й моменти підтримки. Дитині давали допомогу, у тому числі від Фонду Ріната Ахметова. Фонд роздавав гуманітарну допомогу, і це було дуже важливо для нас. 

Звичайно, війна сильно вплинула на психологічний стан. Тепер я по-іншому ставлюсь до життя: радію кожному дню, бо не знаю, що буде завтра. Дуже хочеться, щоб усе це якнайшвидше закінчилося, щоб ми і наші діти могли жити без страху.