Бородій Аліна, 9 клас, Ярмолинецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1

Вчитель, що надихнув на написання есе - Чайковська Любов Григорівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисяча днів війни – це важкий, тривожний і болісний відрізок часу, який перетворює життя кожного, хто зустрічається з його реаліями. Ці дні війни стали не просто відліком часу, а виміром болю, стійкості й надії. У цей непростий період мій шлях розпочався з тривоги за близьких і друзів, за дім і за те, що буде далі. Із кожним днем я розуміла, що війна – це не щось, що можна швидко пережити. Це випробування, яке потрібно пройти, аби вижити, зберігши при цьому себе.
Війна стала не тільки випробуванням, але й важливим уроком. Одним із найбільших викликів для мене – не впасти у відчай.
Кожен день приносить новини про втрати. Це невимовне відчуття болю за країну, за її народ. Але одночасно я бачила неймовірну силу й стійкість людей навколо. Ми, українці, об'єдналися так, як ніколи раніше. Це відчуття єдності дало мені віру, що ми здатні подолати будь-які випробування. Потрібно було діяти. З перших днів я з батьками, родичами, друзями, зі знайомими почали волонтерити, збирати гуманітарну допомогу для підтримки військових на передовій. Це був мій спосіб не бути спостерігачем, а впливати на хід подій. Така діяльність додавала сенс життя і водночас була способом долати страх.
Війна дала мені усвідомлення того, що навіть у найважчі часи можна знайти сили жити далі і вірити в мирне майбутнє. Змінилося й моє ставлення до життя. Тепер кожен день – це боротьба за сьогодні.
Війна навчила мене жити моментом, не відкладаючи щастя на потім.Мій шлях продовжується, і я знаю, що ми переможемо, бо ми не одні в цій боротьбі. Кожен із нас частина великої історії, і разом ми зможемо створити нове, мирне життя. Вірю в те, що мир обов’язково настане!