Святослав Сергійович Кукушкін, 14 років, 9-Б клас, Славутицький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Наталія Петрівна Кукушкіна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

«Хто знає: для якої війни він народжений?»

Еріх Марія Ремарк

Дозвольте розпочати з епілогу, який трапив мені на очі. Прочитавши слова Еріха Ремарка, моє тіло просто похололо… Почав згадувати уроки історії в школі і збагнув, що це просто закономірність для людства – пережити якусь війну. Але я ніколи б не подумав, що у ХХІ столітті світ побачить такі страхіття в Україні і, що одним із свідків цього жаху стану і я.

23 лютого … завершення робочого дня… Ми з мамою вдома як завжди. Вечір. Новини. Розмови про тривожну валізу. Мама спокійна, бо не вірить у початок безглуздя. Мій тато – військовий. У той момент він був у місті Маріуполі на службі. Від нього інформації про війну ми не отримували, тому впевнено і спокійно готувалися до наступного звичного дня.

24 лютого… ранок…Я сплю довше, ніж зазвичай і не розумію: чому мама мене не будить до школи. Пішов до кухні. Моя мама стояла біля вікна і з кимось розмовляла по телефону… тихо, щоб мене не розбудити. Коли я спитав у мами про школу, вона відповіла, що не треба нікуди йти, бо… якийсь стався «конфлікт» ( так вона назвала початок війни, щоб мене не налякати). Я нічого не зрозумів і пішов у залу. Там був увімкнений телевізор. Я почав дивитися новини…

Сказати, що мене це налякало – НІЧОГО не сказати! То був УДАР по моїй психіці! У голові сумбур : де тато? що буде? страшно!!! Я плакав…і, коли побачив заплакану маму, то зрозумів, що я – єдиний чоловік вдома, що я повинен стати опорою для неї, адже, їй було найважче, бо вона переживала за мене, за мого тата і за мого дідуся, який живе сам в селі на прикордонні з росією. Я обійняв свою матусю і сказав: «Мамочко, прошу, не плач! Я – поряд! Все буде добре! Ми справимося!»

Далі почалися пекельні дні усвідомлення того, що сталося. Але надія, що війна не буде затяжною завжди не покидала мої думки. Час ішов… точніше повз… Наше місто було в блокаді. Почалися проблеми з їжею. Мама постійно плакала і молилася за МИР, за воїнів, за хліб і за мого тата, який потрапив в облогу з побратимами в Азовсталі… Новини ЗМІ вбивали! Але я завжди буду пишатися своїм татом, який НІКОЛИ не засмучував нас. Коли у нього була можливість, то він телефонував нам: заспокоював і смішив. Ми чули сміх його побратимів і вже не було так страшно, бо ми бачили, що вони нічого не бояться. Ми з мамою повинні були бути сильними… наче зі сталі… як наш тато – герой. Я вирішив підготувати сюрприз для тата: зіграти пісню на гітарі, коли він повернеться додому. Перед самісінькою війною здійснилася одна із моїх мрій: мені купили гітару. Орки розбили електровузол і наше місто 6 днів було без електроенергії, але був слабенький інтернет і я почав вчитися грі на музичному інструменті в YouTube. У мене почало виходити.

83 дні пекла в заводі Азовсталь. 83 дні нескінченних молитов. І Бог зберігає життя моєму татові…

Евакуація… а потім виявляється – полон… Але живий!!! І це для нас НАЙГОЛОВНІШЕ!

Знову очікування. Знову молитви. А поряд люди… І я почав усвідомлювати досвід, який я отримав від пережитого. По-перше, матеріальні цінності стали не такими вже й важливими. Гроші стали якоюсь простою необхідністю. Їх не шкода віддати на допомогу іншим - тим, хто потребує. По-друге, людяність знайомих, друзів, родичей і незнайомих людей вразила! Я відчув, що ми не самотні, що ми – нація сміливих, сильних духом, готових прийти на допомогу, щедрих і люблячих людей. Колись у мене була думка поїхати жити в Москву, бо я чув про великі можливості для себе… тепер я змінив свою думку НАЗАВЖДИ! Я пишаюся, що я – УКРАЇНЕЦЬ! Це так круто бути частинкою УКРАЇНИ, яка довела всьому світу свою міць! Тепер я знаю «для якої війни я народжений». Тепер я знаю, що моя мета в житті – Бути Людиною, Жити і Творити в МИРІ і Берегти МИР на нашій прекрасній планеті!

Ми ОБОВ’ЯЗКОВО дочекаємося тата та всіх військових з ПЕРЕМОГОЮ! Нам не потрібно чужого! Ми любимо, бережемо і захищаємо своє! І я зіграю для свого тата!

Слава Богу в Україні!

Слава нації!

Слава Україні!

Героям Слава!