Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Віктор Лялько

"Тато підбіг до мами. У неї не було ніг. Їх відірвало"

переглядів: 46

Тіло 72-літнього Віктора Лялька знайшли сусіди 15 вересня 2022 року в селищі Піщане в Маріуполі. За майже пів року до цього на його очах загинула дружина. Через втрату й усе пережите в нього почалася депресія, був ПТСР.

Тато підбіг до мами. У неї не було ніг. Їх відірвало

«Спочатку батько тримався. Ми змогли передати йому ліки. Та з часом ставало дедалі гірше. Він прожив п'ять з половиною місяців після загибелі коханої дружини. Умови були жахливими: без електрики, газу, водопостачання. Йому було одиноко й сумно. Не рятували навіть книги, яких в будинку завжди було в надлишку. Їжі нормальної не було. Зате алкоголю в Маріуполь навезли багато, й він почав ним загоювати душевні рани. Тато мав гроші. Одного дня його сильно побили. В будинку все перевернули. Коли його знайшли сусіди, на тілі не було живого місця. До психологічного болю додався фізичний. Він відмовлявся від їжі, яку приносили сусіди. Помер на порозі свого дому», – розповіла донька загиблого, Оксана.

Віктор був родом із Маріуполя. Мріяв стати пілотом, як і його батько, але доля склалась інакше. Віктор працював технологом на мʼясокомбінаті. Останнім часом був на пенсії. Разом із дружиною ходив на компʼютерні курси, опанував інтернет, багато читав. Сім'я мріяла подорожувати. Перед повномасштабною війною зробили закордонні паспорти. Олена досконало знала англійську й німецьку Віктор – англійську.

«Він носив мене на руках до школи аж до 5 класу, захищав і любив. Пам’ятаю, як у дитинстві в мене був концерт, він надував мені мʼяч і так старався, що той луснув. А коли зав'язував бантик, то порвав його. Це було дуже смішно. Тато був завжди веселим. Його енергії і запалу вистачило би на років сто іще», – пригадала Оксана.

31 березня 2022, коли Віктор із дружиною йшли узбережжям по гуманітарну допомогу, Олена наступила на міну. Чоловіка відкинуло вибуховою хвилею.

«Прийшовши до тями, тато підбіг до мами. У неї не було ніг. Їх відірвало... О 10:08 мама померла від втрати крові. Останні хвилини життя тато цілував її та розмовляв із нею», – розповіла Оксана.

Віктор поклав тіло дружини у візочок і до самого вечора віз її додому – по піску, що провалювався під ногами. А через дві доби самотужки її поховав.

15 вересня 2022 року не стало й Віктора. У нього залишилися дві доньки, син і брат.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Маріуполь 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення здоров'я житло перший день війни Обстріли Маріуполя
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій