Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Леонід Пустовий

"Тато не хотів їхати, бо там – його пасіка"

переглядів: 47

63-річного Леоніда Пустового російські військові розстріляли 19 березня 2022 в Бучанському районі на Київщині. Його тіло знайшли на території дачного кооперативу між селами Мироцьке та Блиставиця.

Тато не хотів їхати, бо там – його пасіка

Леонід народився у місті Кодима Одеської області. В Одеському технікумі здобув фах електрика-механіка. Проходив військову службу. Заочно здобув другу освіту в Києві. До столиці Леонід переїхав у 1982 році. Через два роки познайомився з майбутньою дружиною. Майже 40 років працював електриком на підприємстві з виробництва борошна.

Великим захопленням Леоніда була пасіка. Пасічниками були і його батько та тесть. На території дачного кооперативу між селами Мироцьке та Блиставиця Бучанського району чоловік мав ділянку, де багато років будував дім. Там розташовувалася і його пасіка. Усі навколо знали, що Леонід виготовляє мед.

«Батько без роботи не міг всидіти, постійно прагнув щось робити. Хотів ще альтанку змайструвати біля дому», – розповіла донька Тетяна.

У ніч проти 24 лютого 2022 року Леонід був на зміні на роботі. Опісля – поїхав на дачу. Туди приїхали також дружина, син з дівчиною та донька з сімʼєю. Родичі вважали, що за містом буде безпечніше.

Однак того ж дня почалася битва у Гостомельському аеропорту, який неподалік. Донька Леоніда з чоловіком та дітьми вирішила евакуюватися в західні області України. Потім вона просила виїхати своїх рідних і 15 березня з Бучанського району евакуювалися дружина Леоніда та їхній син із дівчиною. Сам він відмовився.

«Тато не хотів їхати, бо там – його пасіка, його дача, яку будував 35 років», – сказала дочка.

Родина не знала, що із Леонідом, аж до звільнення Київської області наприкінці березня 2022 року. Лише тоді вони довідалися, що 19 березня російські військові розстріляли його на території дачі.

У Леоніда Пустового залишилися дружина Ніна, донька Тетяна з сімʼєю, син Юрій, сестра Олена, племінник та двоє онуків.

Історія з instagram каналу Victims of russia.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Київська область 2022 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери поранені психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення літні люди (60+) перший день війни Соцмережі
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій