63-річний Олександр Гаврюшенко загинув 29 квітня в Ізюмі. Того дня після обіду чоловік вийшов на город біля свого дому. Невдовзі дружина Галина почула звук удару. В будинку вилетіли вікна, обвалився дах. Вона покликала чоловіка, але ніхто не озвався.

Тато мріяв, щоб я ніколи не бачив війни

«Коли вийшла на город, побачила його тіло. Вище від будинку, де ми мешкали, був блокпост російських солдатів. Вони прибігли, викликали машину. Замотали тіло чоловіка в простирадло і забрали. Сказали, що поховають самі», – пригадує жінка.

Олександр був за три метри від влучання російського касетного снаряда. Загинув через важкі поранення від його уламків.

Чоловік за освітою «тракторист-машиніст», закінчив аграрний ліцей. Багато років працював в одному з цехів Ізюмського приладобудівного заводу, пізніше влаштувався водієм у місцеву службу автомобільних доріг. Вийшов на пенсію рано, оскільки мав другу групу інвалідності – чоловік брав участь у війні в Афганістані, де отримав поранення, через які шкутильгав на праву ногу.

«Він бачив війну, ніколи не хотів її переживати знову», – сказав син загиблого, якого також звати Олександр.

Коли почалися бомбардування в Ізюмі, син вирішив вивезти свою сім'ю звідти. Хотів забрати з собою батьків. Втім вони відмовились. Залишились в місті, опікувались хворим дідусем, доглядали за будинком, годували тварин.

Після евакуації Олександр не міг зв’язатись із батьками. Про загибель тата дізнався на початку травня з соціальних мереж.

«Мій батько був строгий, але справедливий. Все життя провів у рідному Ізюмі. Любив копирсатися в автомобілі, їздити на Сіверський Донець рибалити, ходити до лісу, що поряд з будинком. А ще він обожнював свого молодшого онука, який так схожий на нього, – розповів син загиблого. – Батько з матір'ю робили все для мене й для онуків. Тато мріяв, щоб я ніколи не бачив війни. Цьогоріч я хотів віддячити батькам і відправити їх на відпочинок, але так і не встиг».

Олександра Гаврюшенка поховали в Ізюмському лісі під номером 246. Після звільнення міста від російських загарбників тіло чоловіка перепоховали.

«Я дуже сумую за тобою, тату. Багато не встиг тобі сказати, обійняти тебе. Я дуже люблю тебе. Царство тобі небесне, ти назавжди у наших серцях», – написав Олександр.

У загиблого залишились дружина, син і двоє онуків.

Історія з instagram каналу Victims of russia.