Воленко Мілана, 11 клас, Комунальний заклад “Миколаївський ліцей Лихівської селищної ради”, Дніпропетровська область, Кам’янський район
Вчитель, що надихнув на написання есе — Воленко Альона Василівна
«1000 днів війни. Мій шлях»
Війна. Що таке у вашому розумінні війна? Для когось війна — це щось моторошне, вбивче та жорстоке, а для когось — велика вигода та шанс на прояв самого себе.
За ці 1000 днів повномасштабного вторгнення приходить розуміння того, що це може бути останнім днем для нашої країни, для деяких регіонів, міст, сіл.
З'являється багато питань, на які відповіді потрібно шукати самим, адже в наш час надія на світле майбутнє — тільки в наших руках та в нашій рішучості.
На сьогоднішній день я, повністю опанувавши свої емоції, можу сказати, що всі ми по-справжньому почали цінувати своє життя. Але дехто переймається більше за життя інших. Таких людей зараз не те що й багато, але їх і немало.
Волонтери — ті самі люди, які стараються допомагати, підтримувати постраждалих та надавати їм все для продовження життя. Вони допомагають військовим, які відважно стоять на полі бою, обороняючи не тільки свою родину, а й усіх жителів країни.
На початку повномасштабного вторгнення в Україну я дуже нервувала та переймалася. Кожен винищувач, який пролітав повз нас, викликав сильний страх. З'являлися думки, що це кінець...
Але від того часу від цих думок не лишилося й сліду. Тепер у моїх думках, окрім боротися, немає жодних інших. Я думаю, що кожен українець, котрий залишився на своїй землі, думає так само.
Наша місцевість не залишалася осторонь. Кожен небайдужий приєднувався до волонтерської групи, в якій мав своє завдання.
Ми багато робили камуфляжних сіток, багато людей приносили речі, які потім можна було віддати тим, хто цього потребував. Було закручено багато консервації, тушонки та паштету, зібрано продуктові набори, які потім відвозили військовим.
Такий наш шлях до перемоги, до життя, до миру. Спільна мета нас об’єднує та згуртовує.
Кожен новий ранок зустрічається із вдячністю тим людям, які боронять нашу державу та надихають нас не зупинятися на досягнутому.