В нашому житті і житті нашого старшого сина це вже друга війна. Першу ми змогли пережити вдома, а другу - вже ні. Бо такої кількості обстрілів важкою технікою у 2014 не було. Остання крапля, для вирішення виїзджати зараз, став приліт точки У неподалік нашого місцезнаходження. І становище: мороз -12, відсутність газу, світла, води...

Шокувало те, з якою жорстокістю робились обстріли по мирному населенню… Відношення до людей в окупаціі.

Дитина була свідком обстрілів вдома, а потім в перші місяці приїзду в інше безпечне місце.