Ращупкін Нікіта, 15 років, Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області Комунальний заклад «Огіївський ліцей»

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сороколіт Любов Миколаївна.

Живи, Україно! Щасливо живи, бо ти - незалежна держава. Бо ті, що за тебе в бою полягли, померли, щоб ти розквітала. Вітчизна. . . Лиш одне слово, лише 8 звичайних літер, а скільки емоцій в серці кожного українця. Скільки пам’яті про наше героїчне, звитяжне минуле, скільки віри в наше світле майбутнє.

Кожна епоха принесла нашому народу чималі випробування. Українці постійно змушені боротися за своє існування – як нація. Як це гірко звучить…

Змушені. Починаючи з національно-визвольної боротьби під проводом козаків, до сьогоднішнього дня, який є переломним для нас. Сучасність України показує, що Вітчизна – це єдність.

Самостійність здобуде не одна партія чи організація, не окремі люди, а здобуде її тільки ціла Україна.

Недарма, талановитий письменник Іван Багряний ніби пророкуючи майбутнє України, сказав: «Ми є. Були. І будемо ми. І Вітчизна наша з нами»… Ці слова від нескореної людини для якої характерні почуття національної гідності, патріотизму, моральної чистоти, сьогодні звучать як заповідь, що минуле, теперішнє і майбутнє тісно між собою переплетені.

І лише той народ, який знає і шанує свою історію, творить теперішнє - матиме світле майбутнє.

Минуле України тяжко згадувати, на сьогодення боляче дивитись. Євромайдан, Революція Гідності, розстріл Небесної сотні, анексія Криму, Антитерористична операція на Сході – це ті події, які відбулися в Україні протягом останніх років. Серед них є дуже трагічні моменти, але усе це не зламало українців, їх віру в майбутнє.

Кожен з нас відчуває відповідальність за долю нашої Батьківщини. І той хто стояв на Майдані, і учасник АТО, і волонтер, і лікар, і вчитель, всі – хто своєю працею служить нашій Землі. Такого патріотичного піднесення мабуть не знала Україна!

Слово патріотизм було для нас далеким і незрозумілим, бо ми вважали патріотом того, хто носить українську вишиванку. Але зараз це слово наповнюється зовсім іншим значенням, ми знаємо, що патріот це той, хто серцем і душею любить свою Україну, незалежно від того де він проживає.

Навіть українці за кордоном переймаються долею своєї рідної землі та підтримують морально і матеріально.

Події в зоні АТО зачепили кожне місто, селище, і навіть кожне маленьке село. Бо не має населеного пункту, жителів якого не було мобілізовано до Збройних Сил.

У моєму селі є також люди, які відстоювали та відстоюють інтереси нашої держави. І я пишаюся тим, що я знаю їх живу поряд з ними.

Беру з них приклад, і нехай я лише десятикласник, та я вірю, що мої знання, моя праця, будуть корисні моїй державі, в майбутньому.

Живи, Україно! Живи, процвітай!

Хай крові пролилося безмір,

всі душі невинних потраплять у рай

За труд, за відвагу, за чесність.

Живімо, бо все нам, усе по плечу!

Минає лихая година.

І я на увесь-світ щосили кричу:

"Жива моя Україна!"

О. Бабіч