Рімма переїхала до України з Узбекістану і вважає Житомир рідним містом. Тому ані секунди не вагалася, коли ворог напав, одразу почала допомагати. Готувала їжу для ТРО, розносила. Ледь не потрапила під російський ракетний удар, коли буквально за секунду встигла відійти від вікна і вибухова хвиля не вдарила по ній із смертельною силою. 

Зараз Рімма плете сітки для хлопців на фронті, а мріє про те, щоб якнайшвидше цю навичку можна було використовувати у мирних цілях – плести гамаки.