Найважче було не фізично, а морально, згадує Тетяна день евакуації: "З дому завжди важко їхати". Удома залишився чоловік, воду та хліб йому привозять. Тетяна розповідає, що все Гуляйполе переїхало до Запоріжжя, там практично нікого не лишилося. Як тільки закінчиться війна, жінка одразу повернеться до рідного міста, якщо буде куди. Якщо будинок зруйнують, то діти відбудують, а вони, пенсіонери, допомагатимуть їм.
.png "«Скільки тут будинків зруйновано – страшно»")
.png "Імена")
