Віктора Анатолійовича війна застала в чужому місті. Його дванадцятирічний син в цей час був у Мелітополі

Мені 38 років, у мене жінка померла перед війною, залишився син дванадцяти років. Війну я зустрів у Запоріжжі. Я працюю в Головному управлінні ДСНС - якраз заступив на зміну, тут і залишився. Сам я родом з Мелітопольського району.

В перший день війни я їхав на службу. Бомбили Мелітопольський аеропорт - я там служив у свій час. Я бачив, як бомбили військові частини в Запоріжжі.

Син був у Мелітополі, волонтери потім допомогли його забрати. Наразі через вимушений переїзд маємо фінансові труднощі. Та й тяжко самому в чужому місті.

Сподіваємося, що війна скінчиться наступного року, і на нас чекає світле майбутнє в мирі та злагоді.