Валентина – з Бородянки. Згадує, як у перші дні вторгнення ще приходила на роботу, не розуміючи, наскільки серйозною є ситуація. А вже другого березня її район потрапив під російське бомбардування. Її син виводив з розбомблених будинків дітей. Пізніше це вплинуло на його рішення піти служити. Він загинув на фронті.
Родина переїхала у дачний будинок поблизу Бородянки. Але хвиля війни накочувала. Хтось з родичів вже перебував в окупації, треба було їх витягувати.
У підсумку 7 березня Валентина та її рідні вирушили до Львова. А коли повернулися, ще довго відчували у Бородянці запах гарі.
