Тамара – вчителька молодших класів. 24 лютого 2022 року запам’ятався у найдрібніших деталях – перші вибухи о 5 ранку, сльози доньки, збір тривожної валізки, дзвінки рідних, загальна паніка та спустілий Київ. Тамара вирішила перечекати найстрашніше в селі під Васильковом та коли стало зрозуміло, що війна швидко не закінчиться, переїхала в Івано-Франківськ.

Ту дорогу жінка запам’ятала назавжди – Житомирською трасою саме точилися бої, і щоб менше було чутно постріли, син Тамари гучніше вмикав музику. Вже в Івано-Франківську родина дізналася, що їх врятувало диво – в цей день на дорозі, якою вони виїжджали, була розстріляна машина волонтерів.

Повернутися до життя допомогла улюблена робота. Тамара всіма силами прагне створити для своїх учнів дитинство без війни. І хоч діти змінилися - стали більш чутливими та вразливими, школа, – переконана жінка, -  місце, де в них має бути щасливе дитинство.