Для Марії Павлюк війна почалася у 2014 році. Тоді на фронт пішли її племінники, один загинув під Іловайськом. Повномасштабна фаза стала лише продовженням того, що вже тривало багато років.

Син пані Марії — водій у підрозділі «Азов». Служить на складному напрямку: вивозить поранених. Це важка щоденна робота. Марія хвилюється за свою дитину, але думає про всіх хлопців однаково — шкода кожного.

У волонтерському осередку жінка плете сітки. Їй важливо знати, що вони реально допомагають зберігати життя. Робота в колективі дає можливість хоч трохи відірватися від сумних думок. Вона мріє, щоб війна закінчилася якнайшвидше і щоб усі діти — її син і всі інші — повернулися живими та здоровими.