Жили ми в селі на Запоріжжі. Шокувало мене те, що 22 серпня зайшли до нас орки: зайшли та вийшли. Було неприємно, сильне емоційне навантаження. Вони такі люди, що з ними дуже тяжко. Не було ні світла, ні газу. Ліки і продукти син привозив у село, допомогу привозив.

Нас звідти син вивіз. Це було тяжко. Тоді були дощі, грязюка. Нашу машину пожежною перетягли на ту  сторону, а потім вже ми виїхали.

Тварин ми не забирали. Надіялися повернутися, але так і не повернулися. 4 січня сина забрали на війну, а в березні він загинув.

Мрію, щоб була перемога, щоб діти, онуки були, щоб закінчилося все. Живемо заради онуків – таке майбутнє.