Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Алевтина Бугринова

«Син прокидався і кричав. Я його не могла заспокоїти»

переглядів: 398

Переїхали ми з Тельманівського району, бо там почали дуже сильно стріляти. Почала боятися за дітей. Малюк до того був переляканий наш! Навіть до психолога зверталися. Він ночами не спав через дуже сильні обстріли, і ми вирішили поїхати.

Я забрала дітей і поїхала сюди, у Кальчик. Орендуємо житло тут уже майже два роки. Попитали в людей – порадили цей будинок. Знайшли господаря. Він прийняв з двома дітьми спокійно. Сказав: «Живіть».

Стіни сиплються, вікна, ремонт старенький. У цьому будинку дуже давно ніхто не жив, за ним не дивився, він не опалювався, поки ми не в'їхали. Опалення – пічка. Живемо біля дороги. Танки переїжджають – і сиплеться все.

Син прокидався і кричав. Я його не могла заспокоїти

Було якось влітку, що пострілювали, але зараз спокійно. Ми телефонували знайомим друзям – у Тельманівському районі обстріли не припиняються, стріляють і стріляють. А тут спокійно. Син доходив до садочка, тут пішов у перший клас. Зараз молодшу оформляю в садок.

Ми ходили до психолога, він сказав, що вже нормально, малюк починає забувати, він грається з дітьми, забуває, що було. У нього зараз нові захоплення, намагаємося зайняти. Хочу його на якийсь гурток віддати. Він удень грався нормально, а ось коли лягав – кричав, прокидався – кричав. Я його не могла заспокоїти. Ми так годину-дві могли сидіти, на руках його тримати, заспокоювати. Він закривав вуха – боявся.

Коли ми переїхали, тут начебто тихо, але машина проїздила – і гуркіт. Він завжди боявся. Казав: «Мамо, стріляють». Зараз уже нормально, уже відійшов.

Я отримую дитячу допомогу після народження на дитину й допомогу Ріната Ахметова. Соціальну допомогу раніше платили, а зараз чомусь не платять. На дітей давали по 800 гривень з копійками. Заощаджуємо багато на чому. Передусім ми платимо за житло, за світло, за садок, за школу. Школа в нас виходить 150-200 гривень на місяць, якщо він на групі продовженого дня залишається.  

У хаті в нас проблема, що води немає. Кран є, а води немає. Ходимо на колонки. Там за часом вмикають воду. Ми набираємо бак. Буває, по два рази дітей покупати, дітей випрати, посуд помити – уже води немає. І так щодня ходимо.

Тельманове Відео Історії мирних жінки діти переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я малозабезпечені внутрішньо переміщені особи
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій