Я жила в Каховці. З першого дня там були обстріли. Я була шокована, було дуже гучно. Місто окупували росіяни. Пів року я прожила в страху. Після того як побачила переляк дитини, вирішила виїжджати. Ми евакуювались о восьмій ранку. Я боялась замінованих доріг. Скрізь було дуже багато техніки росіян. 

Зараз ми з сином живемо в Кіровоградській області. Тут поки що спокійно. Дитина рік проходила лікування, аби заспокоїти нерви. Серед ночі син постійно кричав уві сні. 

Мої батьки зараз живуть в окупації. Росіяни їх не випускають з села, що дуже жорстоко. Я вважаю, що росіяни – це нелюди.  

Дуже чекаю миру та закінчення війни. Я нікуди не буду виїжджати. Дуже хочу мати свій будинок, аби будувати нове життя.