Життя сім’я Валентини Іванівни під час війни стало ще важчим через фінансові труднощі

Ранок 24 лютого був для нас звичайний, доки ми не почули в новинах, що почалась війна. Через декілька годин пролунали вибухи від прильотів.

Я - жінка з інвалідністю, зі мною живе розлучена донька і моя онука, нам було дуже важко через війну, страх та втрати. До цього всього, клопоту нам додають судові процеси через наше житло та через вчинення домашнього насильства щодо моєї сім'ї.

Дохід в моїй сім’ї – це моя соціальна виплата по інвалідності й мінімальна заробітна плата доньки. Нам доводиться економити, відмовляти собі багато в чому. Щоб погасити борги за комунальні послуги, нам довелось витратити кредитні кошти, але проблеми не вирішені.

Щоб хоч якось допомогти країні, ми віддали свої ковдри й матраци для територіальної оборони й біженців. Нові ми так і не придбали.

Війна зруйнувала наше життя: онука втратила можливість повноцінно жити й розвиватися, дохід сім'ї суттєво знизився, а витрати збільшились. Наша сім'я знаходиться в складній життєвій ситуації.

Близькі родичі добровольцями пішли в ЗСУ, щоб захищати нас. Ми молимось за всіх. Наші друзі втратили в боях своїх дітей – це невимовний біль.

Про війну мені нагадує фото, де моя донька і син подруги щасливі, безтурботно посміхаються. Але 24 лютого росіяни обірвали життя єдиного сина моєї подруги. Він героїчно загинув в танку на Антонівському мосту.