Мій чоловік пішов добровольцем, щоб захищати нашу країну. Ми вимушені були переїхати у більш безпечне місце. Старший син в ніч з 23 на 24 лютого минулого року переніс операцію і ми вимушені були забрати його одразу після того, як він отямився від наркозу, тому що нашу країну почали бомбити... Важко було дотримуватися дієти для дитини після операції. А шокуюче це, звісно, Буча...   

У перші два тижні, нас активно бомбили, а нам не можна було бігти з дитиною ні в підвал, ні в метро, тому що йому потрібно було дотримуватися постільного режиму. І він почував себе винним у тому, що ми сидимо всі на дев'ятому поверху, а будинок гойдається у різні боки...

Ми переїхали в Полтавську область, і там все було. Працювали і магазини, і аптеки, і навіть, світлофори. У мене є шеврон з позивним мого чоловіка. Ця річ має для мене велике значення…