Коли почалося повномасштабне вторгнення, син Галини Шроль дістався дому складним маршрутом — пішки, об'їздами. Та надовго не залишився: наступного дня знову вирушив — цього разу вже у військову частину. За три роки, що воює, бачилися лише двічі. Галина почала допомагати фронту в волонтерській майстерні разом з подругами й сусідками. Їхня команда — це 12–14 жінок, які щодня фасують сотні порцій гарячих страв для військових. У кожної з них — хтось на війні: син, брат, племінник.