Олександр згадує ранок 24 лютого 2022 року, коли почув далекі вибухи і спершу подумав, що це гроза, але відкривши вікно, зрозумів, що це війна. Він одразу розбудив дружину і почав дзвонити дітям. Олександр, разом із родиною, не покинув своє село, але підготував сховище в погребі сусідів. Їхнє село відчувало близькість війни, адже Макарів зовсім поруч, і обстріли часто змушували їх ховатися. Олександр працює директором будинку культури в селі Водотиї. Після початку війни він та його колектив вирішили не залишатися осторонь. Вони організовували концерти, виїзди по навколишніх селах, збираючи кошти на підтримку армії.