У перший день війни, 24 лютого, бої почалися, стрілянина. Перший місяць ми сиділи в підвалі, бо стріляли сильно. Ми сиділи без хліба, і нічого приємного в тому не було, тільки вибухи і страждання. Потім ми виїхали. Сильні бої були, наші хати розбили. Там немає нічого цілого.

Наші хлопчики-військові – молодці, допомогли нам виїхати звідти до Запоріжжя. Нам сказали до п’ятої вечора виїхати - ми так і зробили. 

Що було на нас, у тому й виїхали, зовсім без нічого. Гуманітарну допомогу отримували.

У нас домівок немає – їх розбили. Від господарства нічого не лишилося - все побите. Ми залишилися без нічого.

Мрію, щоб закінчилася війна скоріше, щоб був мир на землі, й діти та онуки наші не страждали.