Війна для мене – це горе. Коли в Києві були маніфестації, ми зрозуміли, що нічого доброго не буде. Хочемо, щоб швидше все припинилося. Дуже вразила загибель молодих людей. У мене загинув племінник. Нічого не можу забути. Залишилися в Донецьку родичі. Ми хочемо миру!

Сидимо зараз, як на пороховій бочці. Стрілянина по околицях. Села далі від Костянтинівки розбомбили, розібрали залізницю. Електрички їздять тільки до [станції] Фенольна.

Війна, бомбардування заважають почувати себе в безпеці. Щодняв новинах повідомляють про поранених. Мрію, щоб нам краще жилося.