Через війну ми покинули свій дім, тому що там постійні обстріли. Виїхали до Запоріжжя. Винаймаємо будинок. Ми з чоловіком втратили роботу.

У чоловіка інвалідність 2 групи. Складно було поїхати з дому та покинути все, на що стільки років так важко заробляли. А ще - діти дуже бояться, особливо коли вночі вибухи. Були моменти, коли не було грошей, бо були затримки соц.виплат, але якось впорались.

Коли ми ще жили в Степногірську, ввечері сиділи в домі, і бачили, як на нас летять ракети, вогонь, здавалось що вони дійсно летять саме в наш будинок. Ми не знали, що робити, сіли всі на ліжко, і просто сиділи і чекали, що буде. Це дуже страшно...