Ми виїхали з родиною під час активних бойових дій, з 83-річною бабусею і 2 песиками, після пережитого в бабусі стався тяжкий інсульт (крики днем та вночі, взагалі майже не спала), все це наслідки війни, дитина замкнулась у собі, друзів на новому місті так і не знайшов, будинок наш дуже пошкоджено. Хочеться, щоб за рік хоч щось добре і радісне сталося з моєю дитиною. Щоб йому повернули хоч трошки вкраденого дитинства. Найбільш шокуючим було дізнаватися про загибель знайомих, близьких, сусідів, бачити фотографії зруйнованої школи, твого будинку. Поки ми не виїхали, було тяжко - магазинів немає, поступово то світ перебилито воду, сиділи у сирому підвалі та тряслися від страху. А потім ми не витримали і виїхали.