Надія Галаш із Інженерного до війни працювала у дитячому садку. Розповідає, що коли до їхнього села увійшли російські військові, то окупанти забрали у дитячому садку всі медикаменти, продукти та навіть дитячі речі. «Художня школа згоріла повністю. Там висів прапор України та її розстріляли з БТРу», – згадує жінка. У себе в будинку вона з чоловіком облаштувала підвал, а ще в будинку була піч на дровах, яку топили та обігрівали будинок, коли не було електрики та газу. Так Надія із сім'єю прожили в окупованому селі майже два місяці. Коли дізналися, що росіяни почали ходити по будинках місцевих мешканців та шукати зброю, то зрозуміли, що треба виїжджати. Чоловік жінки мисливець і в них удома була мисливська зброя. Вони побоялися, що місцеві колаборанти можуть здати їх і вирішили поїхати. Виїжджали на машині зятя і в них в авто було п'ять дітей. На останньому блокпосту рашисти влаштували дуже сильну перевірку, та один окупант забрав собі вживані дитячі зубні щітки.