Ми жили в селі під Маріуполем, а в місті у нашій квартирі жив син. На початку війни, 23 лютого, ми поїхали до нього, і там нас нас застала війна. О сьомій ранку мені сусідка зателефонувала і сказала, що Київ і біля Києва бомблять. Я відповіла: «Галю, ти щось шуткуєш негарно». А вона каже: «Які жарти?» Ми хотіли не виїжджати. По-перше, не було коштів. Але все так повернулось…