Самодєлкова Анастасія

Семенівський ЗЗСО I-III ступенів

Війна, нібито просте слово, яке складається з п’яти літер, а насправді воно несе стільки болю, страху, самотності, смерті і страждань. Шкода, що вона актуальна в наш час. За весь час військові дії завдали сильної шкоди життю, великі втрати та збитки. Загинули тисячі людей, включаючи мирних жителів, зникло безліч будинків і будівель та зламано життя багатьом мирним жителям, які просто хотіли жити і радіти життю.

Війна є одним зі складних періодів для людини, особливо, коли це знаходиться близько від тебе.

Будь-яка людина може опинитися на цьому місці, адже ми ніколи не передбачимо, що буде через хвилину, завтра або через рік.

І тільки тоді, коли людина відчуває на собі ці страшні події, в найважчий момент розуміє, якою була щаслива раніше. Люди, які побачили військові дії своїми очима, відчули всю атмосферу жахливого, мають безцінний досвід. Вони, як ніхто, почали цінувати кожну хвилину свого життя, дякувати за все, що у них є, відбулося певне переосмислення життя.

І як один мій знайомий, який пережив все це, сказав мені, що всі труднощі, які були у житті, це така дрібниця, у порівнянні з тим, коли повз очей проходить усе життя і ти згадуєш своїх рідних, і тобі сумно від того, що ти зайвий раз не обійняв і не сказав: «Люблю».

На жаль, війна – це не минуле.

Велика кількість людей зараз знаходиться в цьому жахливому стані. На сьогоднішній день війна у різних куточках планети не припиняється.

І мені боляче від того, що на моїй Батьківщині вона ніяк не зупиниться.

В ході військових дій на сході України загинули тисячі людей, міста були в жахливому стані. Війна, що прийшла в Донбас, принесла не тільки зруйновані будинки і вбитих мирних жителів, це ще й покалічені долі людей, які не скоро зможуть забути ті жахи, які їм довелося відчути.

Більше мільйона людей стали біженцями і переїжджали в інші міста, щоб вони і їх родина не постраждали. Особливо діти більше не зможуть радіти дитинству. У мене однокласник переселенець. І я бачила біль і паніку в його очах, коли просто над школою пролітали літаки, а він від страху, в сльозах ховався під партою. І це було страшно, бо він був таким беззахисним і переляканим.

Вони бачили те, що не кожен дорослий зміг би пережити.

Страшно і боляче дивитися на насильство, що відбувається сьогодні. Адже хтось просто вийшов в магазин за продуктами і не повернувся, когось вдома чекала сім'я на вечерю, а може у когось був день народження, або життя тільки почало налагоджуватися. І кожного дня стискається серце за людей, дітей, які переживають усе це жахіття.

Про події, які трапилися 6 квітня 2014 року в Донецьку і Луганську, а саме: державний переворот, моя родина дізналася з новин.  Всі ці жахливі кадри, де тисячі людей повиходили на мітинги, залишилися у моїй пам`яті. Раніше і подумати не могла б, що це може торкнутися і нас. З кожним днем ситуація була все гірше і гірше. На вулицю було страшно виходити, у повітрі відчувався запах небезпеки, паніки. Люди не знали, що робити, як правильно себе поводити, що говорити.

Ми були, ніби загнані тварини, які потрапили у полон обставин.

Війна – це жахливе випробування в житті людей. І тільки доля вирішить, хто витримає, а хто ні. Але тим не менш вплине вона на всіх, адже люди почнуть розуміти, що дійсно для них цінне, а що ні. У деяких залишаються величезні рани на серці.  

І я впевнена, що той, хто пережив це або зараз проживає – ніколи  не стане колишнім!