В той день, коли почалось вторгнення, я знаходилась дома та спала. Спочатку, коли пролунав перший вибух, не зрозуміла, що відбувається, бо це був ранок і одразу так і не ясно, що це за вибухи, але потім, коли вже стало ясно, то дуже стало погано і страшно.

Втрата роботи, залишилась без грошей, як слід нестача продуктів харчування. Що мене шокувало, так це те, що звичайни люди із-за вибухів залишились без своїх домівок. Стикнулась з гуманітарною катастрофою, такою як, нестача їжі та питної води. Але світ не без добрих людей та волонтерів, котрі і допомогли вирішити цю проблему. Дай Бог їм здоровья!

Мені довелось покинути свою домівку у Донецькой області та виїхати у більш безпечний регіон України. Родини в мене немає, я одна. 

Наразі роботи в мене немає. До війни працювала санітаркою у дітячому будинку інтернаті. Якщо з’явиться робота, яка відповідає моїй спеціальності, то обов`язково буду працювати, а якщо ні, то спробую змінити професію.

Все що за довги рокі я накопичувала та відбудовувала, залишилось там, де наразі активні бойові дії. Но я не втрачаю надїї, що це скоро закінчиться і усі ми повернемося до своїх домівок!