Декілька місяців не було світла та води. Швидка допомога відмовлялася їхати на виклики під час обстрілу. Валентина Михайлівна не ховалась у підвалах, перебувала у будинку.

Вона дуже переживала за свою онуку, коли почалися обстріли. Пізніше дитину вивезли.

Жінка мріє, щоб швидше закінчилося війна, і побачити своїх дітей та онуків.