Людмила Миколаївна зі сльозами на очах розповідає про те, що через війну, вже сім років не бачила своїх онуків. Дуже страшно було, коли стріляли. Невідомі люди зі зброєю лізли в чужий будинок, шукаючи точки для прицілу, щоб стріляти по мирному населенню. Місцеві жителі були дуже налякані і цілу ніч не спали, каже жінка. Вона мріє про те, щоб закінчилася війна і побачити своїх дітей та онуків.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді: