На початку війни в будинку Василя Лапигіна зібралася вся сім'я - 11 осіб. Від обстрілів ховалися в підвалі, харчувалися продуктами, які доставляли волонтери.

Вперше наше селище обстріляли 4 червня 2014 року. Було дуже страшно, бо близько стріляли.

Ми ховалися в підвалах, бувало довго. До нас з дружиною тоді ще приїхали діти з онуками, одні з Луганська, інші з Щастя.

Наш будинок не постраждав, якось минувало, а ось в квартиру сина в Щасті снаряд потрапив.

Стріляли близько від нас, тому довго в підвалах сиділи

У той час сильно допомогли людям благодійні фонди і Ріната Ахметова, і інші. Гуманітарна допомога для нас велику роль зіграла. Тут вся сім'я була з дітьми та онуками, 11 чоловік! Спасибі, допомогли нам всіх нагодувати.

Зараз ми з дружиною живемо удвох, діти роз'їхалися, батьків вже немає в живих. Чесно кажучи, в безпеці себе не відчуваємо. Чуємо стрілянину десь далеко - і відразу тривога з'являється.

Хочеться, щоб швидше вся ця катавасія припинилася. Миру і спокою хочеться.