В перший день війни я почула свист ракет, пролетіли літаки – був стрес, шок, страх. Цей стан продовжувався довго, а потім прийшов період адаптації до цих подій. Взагалі наш населений пункт до цих пір, слава Богу, не постраждав. Шокує все, що відбувається по Україні: вбиті люди, зруйновані міста. Мій брат зник безвісти під Бахмутом, і ми до цих пір не знаємо, де він знаходиться.

Майбутнє уявляю собі мирним, щасливим, щоб наша країна процвітала. В першу чергу все це залежить від закінчення війни і миру в нашій країні.