На початку повномасштабного вторгнення Роман був школярем. Ще вчора він чув про можливість війни у випусках новин, а вже сьогодні — тікав від неї. Він жив із мамою в Ірпені, і лише день відділив їх від окупації міста. Сьогодні Роман із жахом згадує, скільки разів вони могли загинути. Їхній розстріляний дім став символом незламності міста. Церкву, в якій вони чекали на евакуаційну колону, теж розстріляли. Дорога, якою тікали, вже за кілька годин перетворилась на місце масових трагедій. Роман міг залишитися у безпеці — мама вивезла його до Франції. Але він повернувся. Бо війна дала найголовніше усвідомлення – справжнього патріотизму і любові до Батьківщини.