24 лютого ми прокинулись о шостій ранку. Зателефонував син з Харкова і сказав, що коїться щось незрозуміле: люди біжать з валізами і кажуть, що почалась війна. Тоді почали телефонувати вчителі  й казати, щоб діти не йшли до школи. Цілий день ми були в шоці від новин.

У нас в місті закрились всі магазини, не стало бензину, лікарні. Магазини за один день стали пустими, а деякі зачинились. Перші місяць-два було тяжко, поки ми прийшли до тями і розуміли, що робити. Виїхали до друзів купити продукти, заправити машину, тому що вони допомагали людям. Старша донька була вагітна на сьомому місяці. 

Місто вже було під страшними обстрілами. Літали літаки, ракети падали. Умов для життя там не було. В кінці квітня не стало газу, тижні три не було світла. Існувати з дітьми було дуже страшно.

У нас місто не дуже велике, майже кожну людину ми знаємо в обличчя. Дуже страшно було дивитись, як руйнують місто і помирають знайомі та близькі люди.

Ми з трьома своїми дітьми виїхали в Дніпро, і потім з нашого міста оголосили евакуацію. Ми виїжджали електричкою до Лозової, а там нам допомогли знайомі пересісти рано-вранці на інший потяг, щоб доїхати до Дніпра. Потрібно було платити за житло і купувати одяг, тому що виїхали, хто в чому був. 

Харківську область нашу визволили, а ми живемо недалеко від Ізюму. Всі обстріли і події, які там траплялись, дуже чути. Села, які були окуповані, за десять кілометрів від нашого міста. Залишаємось у Дніпрі, тому що страшно повертатись з дітьми. У нас там працює один магазин на все місто, ліки не купити. Люди їздять в інше місто закуповуватись харчами і продуктами. Бензину немає.  Зараз я не працюю, бо з дітьми вдома, а чоловік ходить на підробіток, працює на будівництві.

Нам дуже б хотілось, щоб війна закінчилась в один день, як почалась. Дивлячись на те, як згуртований наш народ, вся наша країна, я думаю, що закінчиться найближчим часом. 

Після війни все буде по-іншому. Наша країна буде процвітати. Ми чекаємо на те, що будемо радіти життю на нашій землі. Я і всі мої рідні віримо, що місто наше відбудується: всі зруйновані місця, школи, майданчики. Віримо в найкраще - що наша країна буде попереду багатьох країн.