Ми виїхали з Сєвєродонецька 20 березня 2022 року до Хмельницької області. Везли ще кота свого та чужого. Всі плакали... Хотіли якомога швидше повернутися. Але... Діти займалися підводним плаванням, мають розряди. Все знаряддя залишилося вдома. Тут не маю змоги купити знаряддя, бо воно дорого коштує. Син плаче, бо вдома залишився його спортивний велосипед, самокат, комп'ютер. Довелося звикати жити без всього, що було... Донька закінчує школу, готується до ступу, син захоплюється футболом, відвідує спортивну секцію.

Страшно чути вибухи снарядів та бачити руйнування свого рідного міста. Не вистачало їжі та медикаментів. Речі не брали з собою. Виїхала з дітьми і двома котами.

Діти були свідками обстрілів. 8 березня 2022 року уламок снаряду залетів у квартиру, розбилися вікна, мене чудом не вбило…