Для нашої родини війна почалася в червні 2014 року. На той час ми перебували у Горлівці. На власні очі ми бачили обстріли з «Градів». Це було майже кожної ночі в липні 2014 року. Під час обстрілів здригалися всі будинки, страшно було стояти в повний зріст, тому по квартирі ми пересувалися на колінах. Щоранку після обстрілів ми дізнавалися про руйнування і жертви. Почуття страху паралізувало. Відчуття катастрофи, відсутність допомоги, паніка не проходили, особливо, коли з кожним новим днем на вулицях було все менше людей і, особливо, дітей. З магазинів зник навіть хліб, страшно було залишатись у місті.
Для нашої родини війна принесла негативні зміни, ми втратили роботу, свій будинок і звичне коло спілкування. Протягом кількох років ми отримували гуманітарну допомогу, в тому числі від Фонду. Ця допомога дозволила вижити в найскладніший період.
Я мрію повернутися додому, але чим більше минає часу, тим менше я впевнена в тому, що мрія здійсниться.
