Я живу тут увесь час, є син. До війни було спокійно, а зараз бахають. Лягаєш спати і не знаєш, доведеться кудись бігти чи ні.
Коли були обстріли, ми чекали: бахнуть чи ні поряд. Але, на щастя, у нас руйнувань не було. Мирний час для нас скінчився.
Ми дуже боялися, що прилетить до нас. Страшніше за війну не може бути нічого. Дуже хочеться спокійного життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.