Війна почалася з гучних вибухів, які не вщухали. Магазини закрилися, аптеки не працювали. Я пішла знімати гроші в банкоматі. Потім поїхала за донькою до Харкова, щоб забрати її додому. Пів року ми прожили без води і газу. Життя змінилося, на вулицях був страх і порожнеча. Кожен день був сповнений невідомості та тривоги. Страх вибухів не відпускав, і здавалося, що світ завалився.

Я боялася, але намагалася не здаватися. Коли стало неможливо залишатися, я поїхала. Ракета прилетіла зовсім поруч. Зараз я живу в Київській області. Нещодавно я втратила роботу. Працювала на вокзалі в Костянтинівці, але його розбили. Сподіваюся на швидкий мир. Війна - це важкий час. Хочу спокійно спати і не переживати за чоловіка, який зараз на війні.