Ми вимушені були поїхати з дому 24.02.22р. з однією валізею. Потім мешкали разом з сином у Німеччині (чоловік залишався в Україні). Зараз повернулися в Україну, але чоловіка призвали до ЗСУ.

Найважчим були страх, безнадійність, нерозуміння майбутнього. Страх за дитину, страх покинути дім, тримаючи дитину за руку, і їхати в невідомість.

Дитина отримала травму на початку війни, коли Харків обстрілювали дуже сильно, та ми ховалися у погрібі.