Війна почалася несподівано, і я одразу відчула страх. Звуки вибухів не давали спокою ні вдень, ні вночі. Магазини закрилися, і люди залишилися без звичних речей. Аптеки працювали дуже рідко, і було складно знайти ліки. Вода з кранів пропала, доводилося шукати її в інших місцях. На вулиці було небезпечно, і я не виходила без потреби. Страх і тривога стали постійними супутниками.

Життя змінилося дуже сильно. Люди стали ближчими, бо підтримували один одного в біді. Важко було бачити, як все навколо руйнується. Але ми трималися, бо не було іншого вибору. Навіть у найважчі моменти я намагалася зберігати надію. Продовжую працювати психологом. Хочеться, щоб знову на наші вулиці повернулося життя і спокій. Мрія про мир зараз у серці кожного. Чекаю днів, коли війна залишиться в минулому.