«Стаю у дворі і бачу, як над моєю головою летить «Град»

Травень 2014 року, точніше 26 травня, коли над Донецьком почали бомбардувати літаки, став нашим першим днем війни. Були сильні обстріли, але ніхто з нас не поїхав, усе переживали тут, у підвалах.

Пам'ятаю, я стою на дворі і бачу, як над моєю головою летить «Град». У такі хвилини все тремтить усередині. Ми бігли до підвалу, хоча тоді не було світла. Ходили до сусідів, у кого є колодязі, качали воду, гріли воду на газі, готували їсти. У кого немає газу, ті топили печі дровами, вугіллям.

До лінії розмежування лише вісім кілометрів. Ми живемо, як на пороховій бочці, у зоні АТО, де немає роботи та заробити ніде. Кидати будинок і їхати не можна – пограбують-знищать усе нажите непосильною працею. Та й куди їхати, де хто на кого чекає?

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/