Ганна Мільтих згадує початок війни. Розповідає, як жили без світла, газу та води. Наче страшний сон згадує колони авто з мертвими людьми. Згадує і евакуацію. Тиждень життя у полі. Де просто неба спали і дорослі, і діти. А ще – перші емоції, щойно побачила рідний український стяг. Її історія – з перших вуст.