Ми родина з Харкова! Внаслідок авіаудару зруйновано нашу квартиру в багатоповерхівці. В мене є двоє діточок 7 років дівчинка та 9 років хлопчик. У дівчинки вроджені вади серця (дефект міжсерцевої перетинки). Ми проходимо раз у пів року обстеження. 

Дитині було запропоновано поставити оклюдер, його вартість близько півмільйона гривень. Намагаюсь, щоб якомога менше вона хвилювалася.

Діти отримали статус: дитина яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Є фото та відео фіксація, що трапилося всередині квартири. Стіни міжкімнатні просто згорнулися і все, що було всередині так і залишилося. Ми в цей момент були в маленькому коридорчику, що нас і врятувало.

Від потужності вибуху навіть вхідні двері вилетіли на сходи в загальний коридор.

Не знаю яким чудом ми вижили. Але залишилися на вулиці. Все зруйновано.

У нас на пам'ять залишився годинник, який зупинився о 13.15 1 березня.

24 лютого, ранок, вибухи на годиннику 04.47. Діти солодко сплять у своїх кроватках, чоловік, як завжди починає прокидатися, бо на п'яту ранку заведено будильник. Вибухи не закінчуються, починають прокидатися діти. Все ближче, люто ворог обстрілює мирних жителів. Тривожна валіза вже була зібрана біля шостої ранку, а куди бігти?! Дивлячись у вікно бачу хаос на вулиці. Перелякані люди чекають на транспорт намагаючись втекти з-під обстрілів. Одноголосно було прийнято рішення, що ми будемо залишатися вдома. Запаси їжі ми мали, воду за день до повномасштабного вторгнення привезли з джерела, послуги з водопостачання, газу, тепла надавалися безперебійно. Військові дії призвели до порушення продовольчого постачання, в один момент магазини спустіли.

Після всього, що нам довелося побачити й пережити з нами працювала команда психологів.