Павло Збінський - людина, яка зустріла війну не лише зі страхом і тривогою, а й з чітким розумінням необхідності дій. Власник ферми індиків, він з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до підтримки місцевої громади та військових. Ферма Павла стала важливим ресурсом для громади. Продукцію розподіляли між шкільною їдальнею, що годувала біженців, та кухнями для ЗСУ і лікарень. Один з найважчих моментів, які врізалися в пам'ять Павла, - це прибуття людей з Бородянки. Він бачив жінку, яка прибула в різних капцях і легкому одязі, не маючи нічого за душею. Це лише підсилило його рішучість допомагати.