Ми проживаємо в селі. 24 лютого прокинулися від того, що щось стріляло. У всіх був переляк. Не знали, куди бігти, що робити.

Настраждалися сильно, коли до нас зайшли росіяни. Було дуже страшно і важко, голодовка була. 

Зв’язку не стало, відразу за два дні продуктів не стало, магазини були порожні. Колаборанти привозили нам гуманітарну допомогу з Херсону і продавали.

Роботи немає, виживати важко. Добре, хоч допомогу дають. Спимо погано і здригаємося від кожного шереху.

Хочеться, щоб якнайшвидше закінчилася війна, бо якщо вона триватиме, то майбутнього в нас немає.